Зелені свята

№12

Дата (новий стиль)Трійця — 50-й день від Великодня

За старим стилемрухоме

Що це за деньЗелені свята (Трійця): клечання хат зеленню, вінки, «тополя»; русалчин тиждень.

Що робилиУ четвер Зеленого тижня дівчата йшли в поля, левади чи ліс завивати вінки на всі свята (Воропай, т. 2, с. 94). Дівчата водили «тополю»: найвищу дівчину, обвішану намистом, стрічками й хустками, водили селом і полями (Харківщина та Полтавщина; Воропай, т. 2, с. 96). Стріхи хат квітчали кленом і листям лопухів, вірячи, що в клечанні ховаються душі померлої рідні (Чернігівщина; Воропай, т. 2, с. 98). На Волині та Рівненщині під Зелені свята варили сім традиційних страв (Волинь; Килимник, т. 4, с. 21). Звичай умаювати хату зіллям уже по заході сонця зберігся на Волині та Поділлі (Волинь і Поділля; Килимник, т. 4, с. 24). На Варвинщині на Полтавщині господиня з порога з книшем і квіткою просила русалок берегти ниву й не збивати жита (Полтавщина; Килимник, т. 4, с. 26). У Старогородці на Остерщині (Чернігівщина) збереглися звертання до русалок речитативом за святковою вечерею (Чернігівщина; Килимник, т. 4, с. 27). На Херсонщині другого дня свят діти грали в «Завивати вінки» й гуртом ходили з піснями через село (Херсонщина; Скуратівський, «Місяцелік», с. 66). Поліщуки прив’язували до вола солом’яне опудало й ганяли його вулицями з вигуками «Родусь, родусь!» (Полісся; Скуратівський, «Місяцелік», с. 66). На Поліссі в суботу Русального тижня справляли поминальну вечерю для померлих, яку там називали «дзєди» (Полісся; Скуратівський, «Місяцелік», с. 68). На Поліссі «водіння Куста» було частиною трійчанських свят і тривало три дні; брали в ньому участь лише дівчата й жінки (Полісся, с. Сварицевичі на Рівненщині; Скуратівський, «Місяцелік», с. 74).

Чого не робилиУ четвер Зеленого тижня (Русалчин Великдень) ніхто не працював, щоб не розгнівати русалок (Воропай, т. 2, с. 103). У русалчин тиждень не купалися в річці (Воропай, т. 2, с. 103). У русалчин тиждень не сіяли борошна просто в діжу, щоб не було багато русалок (Воропай, т. 2, с. 103). За вечерею під Зелені свята і вранці першого дня горілки не пили, а пили медову ситу, зварену з цілющим корінням (Килимник, т. 4, с. 26). Для клечання не можна було рубати березу, осику, тополю, вільху й вербу (Килимник, т. 4, с. 24). На Зеленому тижні не купалися й не ходили в поле, остерігаючись русалок (Килимник, т. 4, с. 29).

ПрикметиУ клечальну суботу вносили на ніч до хати осичку: якщо листя лишалося зеленим, вся родина мала дожити до наступного року, а якщо чорніло — чекали смерті (Воропай, т. 2, с. 97).

ГосподарствоГілля зеленої осики ставили перед дверима, на воротях і в загороді, де ночувала худоба (Воропай, т. 2, с. 97). На Русалчин Великдень дівчата клали шматок житнього хліба на межі батькової ниви, щоб жито родило (Воропай, т. 2, с. 103). Господині поливали молоком шлях, яким їхні корови ходили до водопою чи на випас (Воропай, т. 2, с. 104). Першою стравою подавали коливо з медом і сушеними черешнями, вишнями чи сливами (Килимник, т. 4, с. 22). Господарі зустрічали гурт із Кустом, виносячи на вишитому рушнику хліб і узвар (Полісся, с. Сварицевичі на Рівненщині; Скуратівський, «Місяцелік», с. 75).

Наша справа: напої, заготівлі, погрібЗа вечерею під Зелені свята і вранці першого дня горілки не пили, а пили медову ситу, зварену з цілющим корінням (Килимник, т. 4, с. 26). Господарі зустрічали гурт із Кустом, виносячи на вишитому рушнику хліб і узвар (Полісся, с. Сварицевичі на Рівненщині; Скуратівський, «Місяцелік», с. 75).

ДжерелаВоропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Т. 2. Мюнхен: Українське видавництво, 1958. https://archive.org/details/znn_t2 · Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. Т. 4: Літній цикль. Вінніпег — Торонто, 1957. https://archive.org/details/kylymnyk4 · Скуратівський В. Т. Місяцелік. Український народний календар. Київ: Мистецтво, 1992. https://archive.org/details/misyatselik