Вербна неділя

№8

Дата (новий стиль)за тиждень до Великодня

За старим стилемрухоме

Що це за деньВербна неділя: святили вербу, садили свячені гілки на городі, свяченою вербою вперше виганяли худобу.

Що робилиПісля освячення діти ковтали по кілька вербових «котиків», щоб не боліло горло (Воропай, т. 1, с. 249). У Харкові учні з учителями урочисто несли свячену вербу від церкви до колегіуму (Харків; Воропай, т. 1, с. 249). Того, хто проспав заутреню, били свяченою вербою (Воропай, т. 1, с. 249). Під час граду викидали надвір гілля свяченої верби, щоб град зупинився (Воропай, т. 1, с. 250). Горілку, настояну на вербовому листі, пили проти шлункових хвороб (Воропай, т. 1, с. 250). Принісши з церкви свячену вербу, нею злегка били рідних і знайомих, примовляючи «Не я б'ю, верба б'є» (Килимник, т. 3, с. 250). У Галичині й на Буковині свячену вербову галузку називали «шуткою» (Галичина, Буковина; Килимник, т. 3, с. 45). На Поділлі, на Кам'янеччині, свячену вербу називали лозою (Поділля (Кам'янеччина); Килимник, т. 3, с. 45). На Закарпатті Вербну неділю називали Цвітною, освячену вербу затикали під образи, а чоловіки чіпляли її до капелюхів (Закарпаття; Скуратівський, «Місяцелік», с. 37).

Чого не робилиУ вербний тиждень не сіяли конопель і городини, бо вродить «ликовате, як верба» (Воропай, т. 1, с. 249). У вербний тиждень не сіяли буряків, щоб не були гіркі (Воропай, т. 1, с. 249). Свячену вербу не топтали, тож навіть дрібні рештки гілля палили у вогні (Воропай, т. 1, с. 250).

ПрикметиМороз на Вербну неділю віщував урожай (Килимник, т. 3, с. 254).

ГосподарствоПовертаючись із церкви, господарі одразу садили кілька свячених гілок на городі чи в полі (Воропай, т. 1, с. 249). Худобу вперше на весні виганяли на пасовисько свяченою вербою (Воропай, т. 1, с. 250). Свячену вербу зберігали за образами до наступної Вербниці (Килимник, т. 3, с. 250). Торішньою свяченою вербою розпалювали піч, коли пекли паски (Килимник, т. 3, с. 47). Свяченою вербою на Юрія вперше виганяли худобу на пасовисько (Килимник, т. 3, с. 250). У Летичівському повіті господар, виїжджаючи сіяти, закопував серед ниви кілька котиків свяченої верби (Летичівський повіт; Килимник, т. 3, с. 47).

Наша справа: напої, заготівлі, погрібГорілку, настояну на вербовому листі, пили проти шлункових хвороб (Воропай, т. 1, с. 250).

ДжерелаВоропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Т. 1. Мюнхен: Українське видавництво, 1958. https://archive.org/details/znn_t1 · Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. Т. 3: Весняний цикль. Вінніпег — Торонто, 1962. https://archive.org/details/kylymnyk3 · Скуратівський В. Т. Місяцелік. Український народний календар. Київ: Мистецтво, 1992. https://archive.org/details/misyatselik