Великдень

№9

Дата (новий стиль)рухоме — за Пасхалією

За старим стилемрухоме

Що це за деньВеликдень: розговіни, крашанки й писанки, гойдалки, обливання в понеділок; прикмети на врожай.

Що робилиНа великодньому столі були горілка, настоянки й наливки поряд із паскою, м’ясом і сиром (Воропай, т. 1, с. 280). На великодній стіл ставили тарілку з пророслим вівсом-«могилкою» і клали в неї стільки крашанок, скільки в хаті померло рідних (Херсонщина; Воропай, т. 1, с. 280). Парубки ставили гойдалку, біля якої три дні свят гойдалися й грали в крашанки (Херсонщина, південна Київщина, Таврія, Лівобережжя з Слобожанщиною; Воропай, т. 1, с. 286). У Великодній понеділок леґінь відбирав у дівчини писанку, вів її до води й обливав (Гуцульщина; Воропай, т. 1, с. 302). До посвячення несли паски, цілушку житнього хліба, яйця, крашанки й писанки, сирну паску, масло, сало, ковбасу (Килимник, т. 3, с. 65). Під час розговіння чарка обходила родину лише один раз, а малим дітям давали мед чи вино (Килимник, т. 3, с. 102). Гуцули несли до посвячення не лише паску, сир, яйця й ковбасу, а й усі варені святкові страви (Гуцульщина; Килимник, т. 3, с. 122). На Поділлі та Київщині молоді подружжя з онуками «везли калач» до дідуся й бабусі (Поділля, Київщина; Килимник, т. 3, с. 129).

Чого не робилиПід час розговін не впивалися, вірячи, що інакше цілий рік ходитимеш мов у півсні (Слобожанщина; Воропай, т. 1, с. 281).

ПрикметиДощ або захмарене небо на Великдень віщували врожай (Київщина; Воропай, т. 1, с. 282). Хто після розговін першим задзвонить на дзвіниці, тому вірили в добрий урожай гречки (с. Семеново, Острозький повіт; Воропай, т. 1, с. 283). Роса на Великдень віщувала добрий урожай проса (Килимник, т. 3, с. 255).

ГосподарствоУ Чистий четвер господар згрібав і палив у саду й на городі торішнє листя та бадилля (Воропай, т. 1, с. 252). У Чистий четвер кололи кабанів, щоб на великодньому столі були шинка й ковбаса (Воропай, т. 1, с. 258). Ґазда давав кожній тварині шматочок свяченої паски, вмоченої в сіль, а потім ішов із «дорідником» до вуликів (Гуцульщина; Воропай, т. 1, с. 278). У Велику п'ятницю господиня пекла паски й готувала ковбаси, шинку та порося (Килимник, т. 3, с. 64). Кістки зі свяченого закопували на городі й на ниві, щоб добре родило (Килимник, т. 3, с. 253). На Лемківщині вішали яєчну шкаралупу на деревах, щоб родили плоди (Лемківщина; Килимник, т. 3, с. 255).

Наша справа: напої, заготівлі, погрібНа великодньому столі були горілка, настоянки й наливки поряд із паскою, м’ясом і сиром (Воропай, т. 1, с. 280). Під час розговін не впивалися, вірячи, що інакше цілий рік ходитимеш мов у півсні (Слобожанщина; Воропай, т. 1, с. 281). Під час розговіння чарка обходила родину лише один раз, а малим дітям давали мед чи вино (Килимник, т. 3, с. 102).

ДжерелаВоропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Т. 1. Мюнхен: Українське видавництво, 1958. https://archive.org/details/znn_t1 · Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. Т. 3: Весняний цикль. Вінніпег — Торонто, 1962. https://archive.org/details/kylymnyk3