Проводи

№10

Дата (новий стиль)неділя після Великодня

За старим стилемрухоме

Що це за деньПроводи (Радуниця) — поминання померлих на цвинтарі після Великодня.

Що робилиНа Радуницю, за церковним словником 1773 року, частину вина чи пива відливали на могилу, а решту допивали самі (Воропай, т. 2, с. 12). Після панахиди господар розбивав покладені на могилу яйця об надгробний хрест і віддавав їх дідові (село Іванья, Лубенського повіту, Волинь; Воропай, т. 2, с. 12). Голова родини обводив могилу свяченою крейдою і виливав на неї чарку горілки (село Іванья, Лубенського повіту, Волинь; Воропай, т. 2, с. 12). Напередодні Проводів пекли книші, робили сир, били масло й красили яйця, а потім зав'язували все у два вузлики (Київщина; Воропай, т. 2, с. 13). Ігри й хороводи цього дня водили заміжні жінки й бабусі, звідки й назва «бабські проводи» (Воропай, т. 2, с. 13). На могилах христосувалися з померлими й котили по землі крашанки (село Малі Дедеркали, Кременецького повіту, Волинь; Воропай, т. 2, с. 13). На могилі померлої дівчини сіяли любисток і барвінок, як на вінок молодої (Херсонщина; Воропай, т. 2, с. 15). Коли помирав молодий хлопець, дівчата садили на його могилі кущ червоної калини (Полтавщина; Воропай, т. 2, с. 15). Перед Проводами впорядковували могили, а на Херсонщині садили над ними вишні (Херсонщина; Воропай, т. 2, с. 16). Першу неділю після Великодня, Томину, в Україні здавна називали Проводами (Килимник, т. 3, с. 225). На Проводи сходилися на цвинтар із «мисочками» з закускою, горілкою чи вином і справляли тризну біля могил рідних (Килимник, т. 3, с. 228). На могилу виливали чарку горілки, вина чи меду, а кісточки зі свяченого закопували в могилу (Килимник, т. 3, с. 227). У Галичині померлих поминали в провідну п'ятницю й суботу (Галичина; Килимник, т. 3, с. 228). На Поділлі, у Вінницькому, Літинському, Летичівському та Гайсинському повітах, Бабський Великдень справляли в понеділок Томиної неділі (Поділля; Килимник, т. 3, с. 231). На Київщині Бабський Великдень припадав подекуди на провідну суботу, а подекуди на понеділок Томиного тижня (Київщина; Килимник, т. 3, с. 231).

Чого не робилиУ поминальному тижні померлих не називали небіжчиками, а казали «родичі» (Переяславщина; Воропай, т. 2, с. 14).

ГосподарствоНапередодні Проводів господарі звозили на кладовище воду, дрова й продукти та дбали про горілку, вино й пиво (Килимник, т. 3, с. 131). Для спільної трапези на Проводи готували холодець, ковбаси, шинку, борщ, бігос, голубці, вареники, каші й коливо (Килимник, т. 3, с. 229).

Наша справа: напої, заготівлі, погрібНа Радуницю, за церковним словником 1773 року, частину вина чи пива відливали на могилу, а решту допивали самі (Воропай, т. 2, с. 12). Голова родини обводив могилу свяченою крейдою і виливав на неї чарку горілки (село Іванья, Лубенського повіту, Волинь; Воропай, т. 2, с. 12). На Проводи сходилися на цвинтар із «мисочками» з закускою, горілкою чи вином і справляли тризну біля могил рідних (Килимник, т. 3, с. 228). На могилу виливали чарку горілки, вина чи меду, а кісточки зі свяченого закопували в могилу (Килимник, т. 3, с. 227). Напередодні Проводів господарі звозили на кладовище воду, дрова й продукти та дбали про горілку, вино й пиво (Килимник, т. 3, с. 131).

ДжерелаВоропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Т. 2. Мюнхен: Українське видавництво, 1958. https://archive.org/details/znn_t2 · Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. Т. 3: Весняний цикль. Вінніпег — Торонто, 1962. https://archive.org/details/kylymnyk3