Івана Купала

№13

Дата (новий стиль)24 червня

За старим стилем7 липня

Що це за деньІвана Купала: вогонь, Марена, вінки на воді, збирання лікарського зілля.

Що робилиДівчата робили «Купала» з квітчастої гілки верби, а хлопці згодом обривали її й кидали у воду (Поділля й Волинь; Воропай, т. 2, с. 116). Біля вогнища молодиці частували варениками, а чоловіки й парубки приносили горілку (Поділля й Волинь; Воропай, т. 2, с. 117). Біля солом'яної Мари клали купу жалкої кропиви й перестрибували через неї босоніж, а Мару потім топили в річці (Полтавщина; Воропай, т. 2, с. 119). Зранку дівчата насаджували мітлу на тичку, вибігали на вулицю й співали насмішливих пісень про хлопців (Київщина; Воропай, т. 2, с. 120). Коли Марену втопили, хлопці приходили з горілкою, і всі пили на березі, закушуючи хлібом зі столу перед Мареною (слобода Арапівка, Слобожанщина; Воропай, т. 2, с. 125). На Буковині свято Купала називали «Іван Лопушник» (Буковина; Килимник, т. 4, с. 99). На Волині для купальського вогнища зносили зібрані з усього села «верзуни» (Волинь; Килимник, т. 4, с. 104). На Чернігівщині й Херсонщині напередодні Купала хлопці копали прикрашену квітами яму із «зеленим троном», куди саджали дівчину (Чернігівщина й Херсонщина; Килимник, т. 4, с. 115). На Закарпатті жінки на Купайла плели віночки й відносили їх на могилки дітей, які народилися мертвими або померли нехрещеними (Закарпаття; Скуратівський, «Місяцелік», с. 89).

Чого не робилиВідходячи від «Купала», не оглядалися, щоб не наздогнала відьма (слобода Арапівка, Слобожанщина; Воропай, т. 2, с. 123). Через вогонь не стрибали, а купальське гільце вивозили човном і кидали в море (село Дуфинівка під Одесою; Воропай, т. 2, с. 127). На Закарпатті в цей день не випускали корів у поле, а до дійних тварин підпускали телят, щоб відьма не нашкодила (Закарпаття; Скуратівський, «Місяцелік», с. 89).

ПрикметиЯкщо пара, стрибаючи через вогонь, не розчіплювала рук, вважали, що вона поженеться (Полтавщина; Воропай, т. 2, с. 119). Якщо пущений на воду вінок зі свічкою плив добре й свічка горіла, дівчина мала вийти заміж (Переяславщина; Воропай, т. 2, с. 129). Зоряна ніч на Івана Купала віщувала врожай на гриби (Килимник, т. 3, с. 349).

ГосподарствоЛікарські трави збирали в ніч на Купала або з іванівською росою, святили й зберігали на покутті як ліки для людей і худоби (Воропай, т. 2, с. 132). У ніч під Купала господар захищав стайні, обори й пасіку: накидав полину, розкладав осикові гілки, клав сокиру вістрям у воротях (Килимник, т. 4, с. 109). Увечері під Купала господиня підкурювала корів торішнім купальським зіллям, щоб відьма не приступила (Килимник, т. 4, с. 109). З Купала починали сушити вишні та черешні (Килимник, т. 4, с. 147). До Купала в городі мали бути підгорнені капуста й картопля, а з капусти господиня збирала чарівну росу (Килимник, т. 4, с. 146).

Наша справа: напої, заготівлі, погрібБіля вогнища молодиці частували варениками, а чоловіки й парубки приносили горілку (Поділля й Волинь; Воропай, т. 2, с. 117). Коли Марену втопили, хлопці приходили з горілкою, і всі пили на березі, закушуючи хлібом зі столу перед Мареною (слобода Арапівка, Слобожанщина; Воропай, т. 2, с. 125). З Купала починали сушити вишні та черешні (Килимник, т. 4, с. 147).

ДжерелаВоропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Т. 2. Мюнхен: Українське видавництво, 1958. https://archive.org/details/znn_t2 · Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. Т. 4: Літній цикль. Вінніпег — Торонто, 1957. https://archive.org/details/kylymnyk4 · Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. Т. 3: Весняний цикль. Вінніпег — Торонто, 1962. https://archive.org/details/kylymnyk3 · Скуратівський В. Т. Місяцелік. Український народний календар. Київ: Мистецтво, 1992. https://archive.org/details/misyatselik