Катерини

№22

Дата (новий стиль)24 листопада

За старим стилем7 грудня

Що це за деньДень великомучениці Катерини — дівоче свято ворожінь на долю й заміжжя.

Що робилиНапередодні свята парубки колись постили, щоб Бог послав їм добру жінку (Воропай, т. 1, с. 17). Увечері дівчата сходилися в одну хату й варили спільну вечерю — борщ і кашу; приходили хлопці, співали (Воропай, т. 1, с. 17). Опівночі дівчата по черзі вилазили на ворота з горщиком вечері в новому рушнику й тричі кликали: «Доле, доле, йди до мене вечеряти!» (Воропай, т. 1, с. 17). Переказували, як дві жінки опівночі несли своїй долі борщ і кашу на перехрестя доріг (Київщина, біля Канева; Воропай, т. 1, с. 18).

Чого не робилиТанцювати на Катерини не годилося — тривав піст (Воропай, т. 1, с. 17).

ПрикметиДівчина до сходу сонця зрізала вишневу гілочку й ставила у воду: зацвіте до Меланки — буде весілля, всохне — ні (Воропай, т. 1, с. 17). Якщо під час кликання співав півень — «доля обізвалася»; зірка, що впала з неба, віщувала, що доля погасне (Воропай, т. 1, с. 17).

ДжерелаВоропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Т. 1. Мюнхен: Українське видавництво, 1958. https://archive.org/details/znn_t1