Благовіщення

№7

Дата (новий стиль)25 березня

За старим стилем7 квітня

Що це за деньБлаговіщення — велике свято, коли не працювали; з нього починали роботу на землі, випускали пташок на волю.

Що робилиУранці, поки в церкві йшла служба, випускали пташок із неволі (Воропай, т. 1, с. 197). У деяких місцевостях на Благовіщення випускали на волю птаха, якого взимку тримали в хаті (Килимник, т. 3, с. 342). В окремих селах Бойківщини на Благовіщення вносили в оселю плуга, прибирали його й з обрядами несли в поле прокласти першу символічну борозну (Бойківщина; Скуратівський, «Місяцелік», с. 17). На Закарпатті дівчата до схід сонця розплітали волосся, обходили оселю й тричі замітали долівку, а сміття з віником відносили до річки (Закарпаття; Скуратівський, «Місяцелік», с. 35).

Чого не робилиНа Благовіщення не працювали, кажучи, що навіть птаха не в’є гнізда (Воропай, т. 1, с. 196). Бурякового насіння не торкалися рукою, бо вважали, що з нього виросте редька (Іванківці на Переяславщині; Воропай, т. 1, с. 198). Не підкладали під квочку яйця, знесеного на Благовіщення (Килимник, т. 3, с. 343).

ПрикметиСніг на Благовіщення віщував неврожайне літо (Воропай, т. 1, с. 200). Мороз на Благовіщення віщував багато огірків (Київщина; Воропай, т. 1, с. 200). Дощ на Благовіщення віщував урожай жита й грибів, а мороз — огірків (Килимник, т. 3, с. 343). Тихий і теплий світанок на Благовіщення віщував гарний урожай (Килимник, т. 3, с. 343). На Поліссі вірили, що проскурка, закопана в кінці посіву, відводила град від збіжжя (Полісся; Скуратівський, «Місяцелік», с. 35).

ГосподарствоВід Введення до Благовіщення землю не порали, бо вона відпочивала, а з Благовіщення починали коло неї працювати (Воропай, т. 1, с. 196). Повернувшись із церкви, господар випускав на сонце всю худобу, навіть пса й кота (Поділля; Воропай, т. 1, с. 197). Пізньої весни пасічник виставляв вулики на пасіку на Благовіщення за будь-якої погоди (Херсонщина; Воропай, т. 1, с. 197). У кормовий мед бджолам сипали потерту голову благовіщенської щуки, мурашок і перець (Слобожанщина й Полтава; Воропай, т. 1, с. 198). Господині до схід сонця сіяли розсаду, щоб капуста рано поспіла й була головата (Воропай, т. 1, с. 198). Господар випускав на сонце всю худобу, навіть кота й пса, вітаючи початок весни (Килимник, т. 3, с. 342). Благовіщенську воду закопували на ниві, вірячи, що вона відверне грім, град і зливу (Килимник, т. 3, с. 342). Горох, посіяний напередодні Благовіщення, мав уродити рясно (Килимник, т. 3, с. 343). Якщо бджіл не виставили на Теплого Олексу, їх виносили з зимівника на Благовіщення (Килимник, т. 3, с. 343). На Слобожанщині в цей день неодмінно висаджували капустяну розсаду (Слобожанщина; Скуратівський, «Місяцелік», с. 35).

ДжерелаВоропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Т. 1. Мюнхен: Українське видавництво, 1958. https://archive.org/details/znn_t1 · Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. Т. 3: Весняний цикль. Вінніпег — Торонто, 1962. https://archive.org/details/kylymnyk3 · Скуратівський В. Т. Місяцелік. Український народний календар. Київ: Мистецтво, 1992. https://archive.org/details/misyatselik